03.09.11  

  8.45 Збір групи на вокзалі у Львові. Посадка в автобус. 9.00 Виїзд зі Львова. По дорозі ознайомлення з Прикарпатським містами: Рогатин, Галич. Це невеличкі затишні містечка зі своїм славним минулим. Галич в історії України займає почесне місце нарівні з Києвом, тому що був столицею могутнього і впливового Галицько-Волинського князівства. Відвідання Музею народних промислів у с. Крилос. Прибуття в Яремче - "перлину" гуцульського краю. Екскурсія до Яремчанської водоспаду Гук. Відвідування ринку сувенірів. Поселення. Вечеря. Нічліг.    

  04.09.11  

  8.30 Сніданок. Виїзд в центр Рахова - і там .... навколо центральної площі починається СВЯТО! Осіння пора традиційно вважається в Карпатах часом свят. Саме в цю пору з гір повертаються з отарами чоловіки-пастухи. Радість зустрічі виливається в гучні святкування. Вівчарських сезон добігає кінця, залишаючи позаду дні найтяжчої праці. І ось Вам і її результат - кожен господар демонструє свою майстерність і вміння якомога швидше постригти вівцю, здоїти її та зробити добру бринзу. Так було з давніх давен. І слава богу, що Рахівщина і досі береже ці славні традиції. Одним з тутешніх ознак осені є фестиваль «Гуцульська бриндзя». Фестиваль-ярмарок збігається за часом з відзначенням річниці заснування Рахова. Тому святкування дійсно голосні. Щорічно тут вирує натовп: місцеві жителі в національних костюмах - делегації з усіх навколишніх сіл (і у кожного села свій костюм, свої музичні інструменти), гуцульські оркестри та безліч туристів. З першими звуками цимбал процесія відправляється. Перша половина дня - урочиста - нагородження найбільш працьовитих трудовиків, всілякі конкурси. Друга - відверто радісна і неофіційна. Святковий гомін всюди: гучномовець щось постійно повідомляє, гордо виступають гуцули, щось щебечуть усміхаючись гуцулки, перегукуються трембіти, сопілки, скрипки, марширують коні з заплетеними хвостами, бруківкою їдуть підводи та брички. Скрізь транспоранти, квіти, усмішки. Під оркестрову музику й акапельний спів парад мандрує до карпатських «смаколики» - «на торговицю». Тут продають свої вироби народні майстри: бербениці, бочечки, кінську упряж, різьблені полиці, рами, гребінці, кухонний реманент, вішаки, лавки, вишивки, килими, покривала, вовняні светри та шкарпетки, вироби з шкіри і ще багато різного - неможливо і перерахувати . У загоні - вівці різних порід, також на продаж. Поруч палає вогнище, гуцули пораються навколо величезного казана - відтворюють процес дозрівання бринзи. У кількох менших багать проходять змагання на кращого полонинського кухаря - вівчарі готують банош. У повітрі змішані запахи овечого руна, свіжого дерева, здоби, кислого молока, смаженого м'яса. Все надзвичайно смачне. Все можна спробувати і купити - ціни доступні. Доброзичлива атмосфера, можливість дізнатися якомога більше про традиції українського народу, в кінцевому результаті добре розважитися і посмакувати справжні гуцульські страви сприяє тому, що з року в рік кількість туристів, які завчасно пакують рюкзаки й валізи і вирушають на свято «Гуцульської Бріндзі» росте і зростає. А Ви не хочете спробувати ???!!! Збір групи - відвідання географічного центру Європи поблизу села Ділового на Рахівщині - ми ж не можемо там не побувати! Виїзд до Львова. Прибуття на залізничний вокзал м.Львова орієнтовно 22.00